ПРАВА І ГАРАНТІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ОСІБ
Людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність і безпека в Україні є найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини, її гарантії визначають зміст і спрямованість загальної політики держави. 27 серпня 2015 року вступив в дію Закон України «Про пробацію», прийнятий Верховною Радою України 5 лютого 2015 року. З прийняттям цього закону в Україні запроваджується концептуально новий підхід до процесу виконання кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі. Дотримання прав і свобод людини є пріоритетним, особливо коли мова йде про роботу з неповнолітніми.
Мінімальні стандарти провадження у справах про злочини неповнолітніх сформульовані у Мінімальних стандартних правилах ООН, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінських правилах 1984 р.). Відповідно до ст. 5 Пекінських правил цілі правосуддя щодо неповнолітніх полягають у забезпеченні добробуту неповнолітнього і того, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітнього правопорушника були завжди порівняні як з особливостями особистості, так і з обставинами правопорушення. Ними передбачено, що:
• стандартні правила застосовуються до неповнолітніх незалежно від раси, статі, мови, національності, соціального походження, майнового та іншого стану;
• за вчинення правопорушень, які караються за законом держави, неповнолітні повинні притягатися до відповідальності, яка відрізняється від відповідальності повнолітніх осіб;
• держава повинна приймати комплексні заходи, правила, положення, які безпосередньо стосуються неповнолітніх правопорушників і захищають їх права і забезпечують потреби суспільства;
• вік кримінальної відповідальності неповнолітніх не повинен встановлюватися на дуже низькому віковому рівні;
• система правосуддя щодо неповнолітніх повинна бути спрямована на забезпечення того, щоб заходи впливу на них були відповідні як особливостям особи правопорушника, так і обставинам правопорушення;
• заходи, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників під час провадження у справі, в тому числі під час розслідування і судового розгляду, мають бути врегульовані законодавчим шляхом;
• мають бути забезпечені основні гарантії неповнолітнього, такі як: презумпція невинуватості, право мати адвоката, право присутності батьків або опікуна, право на відмову давати показання, право знати обвинувачення, право на апеляційне оскарження до вищестоящої інстанції;
• забезпечення конфіденційності (недопущення публікації інформації, яка може вказати на особу правопорушника);
• щодо розслідування злочинів неповнолітніх, то при затриманні неповнолітнього про таке терміново ставляться до відома його батьки або опікуни, законність затримання перевіряється суддею або іншою компетентною посадовою особою, яка має на те повноваження; тримання під вартою до суду застосовується як винятковий захід протягом найкоротшого періоду і окремо від повнолітніх;
• судовий розгляд справи повинен здійснюватися в умовах належної законної процедури, тобто з додержанням таких гарантій, як участь адвоката, законного представника підсудного, презумпція невинуватості, подання доказів, забезпечення захисту, надання останнього слова, право на апеляцію та ін.;
• до винесення вироку необхідне ретельне вивчення оточення і умов життя неповнолітнього, обставин, за яких було вчинено злочин;
• міра покарання має відповідати не тільки обставинам і тяжкості злочину, а й потребам суспільства та неповнолітнього; позбавлення волі може застосовуватися до неповнолітніх тільки за серйозні злочини із застосуванням насильства або неодноразове вчинення інших серйозних злочинів; тілесні покарання, смертна кара до неповнолітніх не можуть застосовуватися;
• у судочинстві необхідно дотримуватися таких вимог, як швидкість, ведення протоколів, професійна компетенція;
• виправні установи для неповнолітніх повинні дотримуватися таких вимог, як надання неповнолітньому освіти і професійної підготовки, з урахуванням його віку, статі та потреб повноцінного розвитку і освіти; утримуватися неповнолітні мають у спеціальних для них виправних установах, з наданням права на побачення з батьками чи опікуном; поводження з неповнолітніми повинно відповідати Мінімальним стандартним правилам ООН поводження з ув’язненими; мають застосовуватися заходи умовного звільнення і забезпечення належної підтримки після його застосування.
