Старовірівська громада

Харківська область, Нововодолазький район

Історична довідка

Старовірівка

(Нововодолазький район, Харківська область)

Село Старовірівка виникло у 1733 році одночасно з утворенням Української укріпленої лінії, забудовниками якої були козаки Харківського, Полтавського, Охтирського полків, які охороняли Орловську фортецю та ті ділянки, що були розташовані між Іванівською та Парасковіївською фортецями. Орловський полк складався із старовірів, яких переселяли  подалі від центру, що диктував для всіх свої закони і правила життя. Саме вони обрали долину річки Берестовенька на території колишнього Харківського полку для життя і заснували село, яке отримало назву Старовірівка.

Основним заняттям старовірівців було землеробство. Також вони займалися чумацтвом, ткацтвом, риболовлею.

У 1784 році населення на Українській лінії почало називатись козаками Катеринославського козачого війська, а в 1796 році воно було перетворено в державне селянство. Військову службу в цей час несли на загальних підставах шляхом рекрутства. Державні селяни були підлеглі міністерству державного майна. Старовірівка ніколи не була кріпосним селом.

За даними 1845 року, в селі вже не згадуються старовіри. Перший храм тут був побудований у 1794 році на честь Архістратига Михаїла, Іоано-Богословський –  у 1872 році, третьою була церква святого Миколая. Таким чином село було поділено на три приходи. Досі збереглася традиція відзначати храмові свята окремо в кожній Старовірівці.

Через  село проходив поштовий тракт до Харкова, Катеринослав, Полтаву.

Майже все населення Старовірівки було неписемним. У 1846 році писемних було   4,9 %  на 6690 душ, з них лише одна  жінка. Перша згадка про церковно- приходську школу відноситься до 1848 року. В 1911 році в селі була  побудована нова школа із червоної цегли, в 1912 році – лікарня,  яка експлуатується до цього часу.

З 1802 по 1925 рр. Старовірівка входила до складу Костянтиноградського повіту Полтавської губернії.

У 1909 році на території  Старовірівської волості було прокладено залізницю, яка дала початок селищу Палатки та станції Власівка.

Великі зміни в житті старовірівчан відбулися в роки радянської влади: кроваве повстання  проти продзагону, рейд революційної повстанської армії Махна, утворення в 1925 році Старовірівського району, кампанія по перейменуванню села, яке носить релігійну назву, розкуркулювання 51 господарства, колгоспний рух з 1929 року, голодомор 1932-1933рр., лихоліття Великої Вітчизняної війни (тричі Старовірівка звільнялася від німців, в окупації пробула 685 днів і ночей).1111старовірівчан занесені до Книги Пам'яті. Старовірівська сільська рада – батьківщина двох Героїв Радянського Союзу: Толстого Степана Калістратовича і Карпова Стефана Архіповича.  Пам'ять про загиблих воїнів увічнена  в багатьох обелісках та пам'ятниках, розташованих в Старовірівці.

У 1960 році було ліквідовано Старовірівський район. Сільську раду передають спочатку до складу Кегичівського,  потім Красноградського, а в 1965 році приєднали до Нововодолазького району.

В 70-80-ті роки  добудовується триповерхова середня школа в центрі села, побудовано спортивний зал, Будинок культури, восьмирічну школу в Другій Старовірівці, закладається парк, розбудовується лікарня, асфальтуються дороги, прокладаються тротуари, село газифікується, розвивається автобусне сполучення з Харковом, Новою Водолагою, Красноградом. Великий особистий внесок у розвиток села вніс колишній голова Старовірівської сільської ради Кузьма Феоктистович Сотніков.

Під час виконання інтернаціонального долгу  в 1984 році в Афганістані загинув Апальков Володимир Вікторович.

За роки незалежності України сільськогосподарська земля була розпайована між членами колишніх колгоспів,  на їх базі працюють сільськогосподарські приватні підприємства та  фермерські господарства. В селі розвинена торговельна мережа (12 різних магазинів). В Старовірівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчається 190 учнів, діють навчально-виховні комплекси у 2-ій та 3-ій Старовірівці, в центрі села є дошкільний навчальний заклад, працюють Будинок культури та Краснознаменський сільський клуб, три бібліотеки, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, два фельдшерсько-акушерські пункти, аптека. З 1943 року функціонує Іоано-Богословська церква, у 2015 році в селі освячена Святомиколаївська церква. На базі Старовірівської ЗОШ І-ІІІ ступенів працює Зразковий музей історії села Старовірівка. Старовірівка – центр сільської ради.

Старовірівчани пишаються своїми земляками: Азаренковим Миколою Олексійовичем,  професором, академіком,  проректором ХНУ ім. В.Н.Каразіна, генералами Зінов'євим Я.В. та Зінов'євим В.К., Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Державної премії Тарасенком В.Г., вчителем української мови і літератури, делегатом першого Всеукраїнського з'їзду вчителів Бездітко Н.М., Заслуженим лікарем України Семченком Ю.П., почесним громадянином Нововодолазького району Лук'янченко Р.П. та багатьма іншими.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора