Людина з порушенням слуху та зору
Люди з діагнозом «сліпоглухота» послуговуються ручною жестовою мовою. Це окремий вид жестової мови, вона відрізняється від звичайної жестової мови тим, що жести виконуються не в повітрі, а на долоні незрячої людини. Це рідкісний випадок, і зазвичай у такої людини є супроводжуюча особа, яка допомагає з перекладом і адаптацією.
Організовуючи взаємодію з людиною, яка має порушення слуху та зору, важливо орієнтуватися на її можливості, а не на обмеження. Акцент на тому, що людина може зробити, сприяє її кращій інтеграції в суспільство та створює більш комфортні умови для взаємодії.
Завжди коректно запитувати у людини про її потреби та способи комунікації, уникаючи припущень щодо її можливостей. Людина найкраще знає, що їй потрібно для зручності та доступу до інформації. Завдання оточуючих — забезпечити середовище, яке відповідає її запитам, та уникати дій чи рішень, що ґрунтуються на стереотипах чи неперевірених уявленнях.
Важливо поєднувати принципи комунікації для обох типів порушень — зору та слуху. Простір має бути організований доступно: варто враховувати чітку навігацію, тактильні мітки чи інші адаптивні елементи.
* Дар’я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, виконавча директорка ГО «Відчуй»
За матеріалами Додідника Безбар’єрності
